Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

225 225 бірж, внести до міської управи потрібні платежі як за промисел, так і за зайняте місце на біржі, тримати від неї за встановлену плату номери, білет, таксу та примірник цієї обов’язкової постанови, який був зобов’язаний завжди мати при собі та за вимогою сідоків негайно пред’явити. Такса (тариф), написана на металевій дощечці прикріплювалася позаду козел, перед сидінням сідока, й мала утримуватися у повній справності. Візникам заборонялося приїздити на біржу(стоянку) на сліпих, кульгавих, виснажених, хворих і норовистих конях, використовувати під час їзди кнут. Людина, яка одержала дозвіл займатися візничим промислом, зобов’язувалася приїздити на біржу на тих самих конях та в тій же збруї й кучерському одязі, які пред’явлені були для огляду, якщо ж екіпаж, коні та інше будуть замінені, то призначається новий огляд. Запряжка коней дозволялася тільки однокінна чи двокінна. Візники мали бути одягнені в цілі, охайні, встановлені Миколаївською міською управою сіряки та головні убори. Всі фаетони та дрожки повинні мати при собі по два ліхтарі з чотирьохгранними стержнями, запалюваними в темні ночі через годину після заходу Сонця. На бокових стеклах ліхтарів пишуться чітко номери екіпажу фарбою величиною не менше двох вершків, взимку при їзді на санках візники повинні мати бубонці. Із отриманих візником від міської управи номерних знаків великий повинен бути прикріплений на правій стороні козел, а менший – прикріплений візником до сіряка так, щоб він був видний сідоку. Номерні знаки, такси та обов’язкові постанови заготовлюються міською управою в необхідній кількості та видаються візникам за плату не вище вартості їх виготовлення, крім платежів за промисел та міські місця на біржах. Без великого знака (номера) візник не вправі виїздити на біржу, а в разі втрати одержати від міської управи дублікат. Візники не мали права залишати свої екіпажі та відходити від коней, знаходитися на тротуарах та переслідувати прохожих пропозицією послуг, дозволяти собі грубощі та бранні слова, також стояти екіпажами на перехрестях і переходах та палити під час їзди з сідоком. При їзді візники повинні триматися