Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

226 226 правої сторони вулиці, не скупчуватися в проїзних місцях та зупинятися вздовж тротуарів в один ряд. Візники, затребувані для поїздки в місця великих скупчень людей та екіпажів, а саме: до театру, цирку та різних зібрань, вправі вимагати від сідоків плату за проїзд наперед. Їзда мала бути помірною й обачливою, їздити вскач і наперегони заборонялося. При вимозі будь – ким візника не кидатися раптом кількома екіпажами, а подавати його тим візником, який стоїть першим на лінії на біржі. В разі, коли сідок не візьме його, екіпаж повертається на своє попереднє місце. Речі, залишені сідоками, мають бути повернені його власнику в тому разі, коли буде відома його адреса, в іншому випадку візник передавав їх під розписку міській управі. Н вимогу поліцейських чинів візник зобов’язаний беззаперечно і безоплатно везти піднятого поліцією хворого, побитого чи раптово померлого, а також п’яного, буйного, витягнутого з води, позбавленого розсуду і для переслідування злочинців. При таких самих обставинах візники не можуть відмовити у виконанні вимог приватних осіб, але при цьому мають право вимагати сплати за встановленим тарифом. Візники повинні були виконувати всі законні вимоги призначених міським громадським управлінням наглядачів за візничим промислом. На вимогу наглядачів, старост візників останні мали з’явитися у встановлені години на вокзали та пароплавні пристані до часу приходу поїздів та пасажирських пароплавів. В разі виїзду на біржу не самих господарів фаетонів і дрожок, а їх працівників, т останні мусили виконувати всі правила, які стосувалися візників. Правила для ломових візників були ідентичними, але окремі пункти стосувалися правил перевезення вантажів: вони повинні надавати першість проїзду зустрічним фаетонам і дрожкам; їзда по тротуарам для них була заборонна, для вивантаження вантажу вони мусили зупинятися на проїжджій частині вулиці, заборонялося перевозити вантаж непосильний для коней, їздити в базарні дні через базарні площі, плата за перевезення вантажів проводилася за взаємною угодою сторін.