Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020.

236 236 В кінці ХІХ ст. в містах Півдня України з’явилася конка (кінно – залізнична міська дорога) – різновид громадського транспорту, широко використовуваного до переходу залізниці на парову, теплову, електричну або канатну тягу. Найбільш вживана конка як міський транспорт; таким чином, конка була попередником електричного трамваю. 2. 5. 2. Конка та електричний трамвай. Конка являла собою відкритий або частіше закритий екіпаж, іноді двоповерховий з відкритим верхом(імперіал). Вагон рейковою колією тягнула пара коней, керована кучером. У місцях, де лінії конки перетинали круті підйоми, екіпажі очікували форейтори(зазвичай підлітки), які підпрягали ще 1 – 2 пари коней і допомагали подолати складне місце, потім на рівному місці випрягали додаткових коней. Такий вид транспорту на Півдні України вперше з’явився в Одесі. У восьмидесятих роках ХІХ ст. розрослась територія міста, кількість населення досягла 250 тис. осіб. Візничий промисел вже не задовольняв потреб мешканців Одеси. Бельгійське товариство кінно – залізничної дороги запропонувало побудувати конку. Дума погодилась з його пропозиціями. Так в Одесі 7 (19) липня 1880 року відкрилась перша лінія конки. ЇЇ маршрут пролягав від вулиці Ришельєвської по вулицям Поштовій, Канатній, Сабанєєву провулку через Олександрійський парк до пляжу Лонжерон. Проїзд дозволявся тільки сидячи, стояти могли тільки шість осіб на задній площадці вагона. На передню площадку і сходинки пасажири не допускались. Вартість проїзду – п’ять копійок. До кінця 1888 року таких маршрутів було вже 19. Вагони зберігалися в депо на Куликовому полі, а коні утримувалися у стайнях на Ботанічній вулиці (між Канатною вулицею і Французьким бульваром). Потім спорудили ще дві нові лінії, але вже на паровій тязі: одна лінія – від Пантелеймонівської вулиці до пляжу «Золотий берег» (16 – а станція Великого Фонтану, інша – від Херсонського скверу до Хаджибеєвського лиману довжиною 9 км. Коней замінили паровички. Це були невеликі паровозики з незграбною