15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська під командуванням генерала Петра Текелі (серба за національністю) зруйнували Запорізьку Січ. Згодом вийшов маніфест імператриці про скасування цього останнього оплоту автономії на Україні, оплоту волі і демократії, національної незалежності і притулку для втікачів з усієї Російської імперії від кріпацтва; місце розвинутої економіки і прогресивних фермерських форм господарювання, вогнища свободолюбства, героїзму, блискучого військового мистецтва.
У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про знищення Січі.
Для проведення ліквідації уряд послав на Запорожжя війська у складі 10 піхотних і близько 40 кавалерійських полків на чолі з генералом П. Текелі. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення російсько-турецької війни (1768–1774) роз’їхалась по паланках і зимівниках.
5 травня оточений гарнізон Січі на чолі з кошовим отаманом П. Калнишевським склав зброю.
15 червня скарбницю, клейноди, архів було вивезено до Петербурга (в росії вони перебувають й нині). Частина фортифікаційних споруд та інші будівлі зруйновано, а в Січі та паланкових фортецях розмістилися російські гарнізони.
Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам росії, особливо це стало відчутно під час приготувань до чергової війни з Туреччиною.