Зустріч австро – угорської армії мешканцями Львова, пл. Галицька, 22.06.1915 р.
22 червня 1915 року російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації.
У травні 1915 року, союзним австро-угорсько-німецьким військам вдалося перехопити стратегічну ініціативу на Східному фронті й організувати масштабну наступальну операцію. Розпочалась вона під лемківським містечком Горлиці (так званий «Горлицький прорив») і завершилась визволенням з-під російської окупації значної частини Галичини, включно з містом Львів.
У результаті цього несподіваного удару російська армія остаточно втратила надію на утримання лінії фронту по річках Сян і Дністер та змушена була розпочати поспішний відхід, який згодом історики назвуть «Великим відступом».
Для росіян така ситуація склалась невипадково, адже стан справ у їх армії був близький до катастрофічного. Особливо відчутними були такі фактори, як накопичена серед солдатів втома, а також «снарядний голод» — брак артилерійських та стрілецьких набоїв.
На противагу цьому союзні німецька та австро-угорська армії особливих проблем із снарядами не відчували, адже у цей час військова промисловість країн Німеччини виходила на свої пікові можливості. Як наслідок — артилерія союзників «накривала» російські позиції «вогняним валом», наводячи паніку та завдаючи значних людських втрат.
Уже на початку червня австро-угорська армія відвоювала багатостраждальне місто-фортецю Перемишль. Ведучи ар’єргардні бої, росіяни відступили приблизно на 25 кілометрів на схід, до річки Вишня (східна притока Сяну), намагаючись там організувати лінію оборони. У цей час на південному фланзі Східного фронту німецька «Південна армія» під командуванням генерала Лінзінгена захопила Стрий.
Після деяких вагань австрійське та німецьке командування схвалили спільний план подальшого наступу в Галичині. Основною його метою було звільнення столиці коронного краю — міста Львів. Керівництво офензивою було доручено командувачу німецькою 11-ю армією генералу Августу фон Макензену, у розпорядження якого поступала група армій.
До складу цієї групи увійшли:
-на лівому фланзі 4-та австро-угорська армія (лінія фронту між річками Вісла, Сян та містом Сінява);
-по центру — німецька 11-та армія по лінії с.Радава–с.Черневе;
-з правого флангу — австро-угорська 2-га армія (між містом Мостиська та річкою Дністер).
Генерал Август фон Макензен/Вікіпедія
Усі три армії були підсилені окремими дивізіями союзників. Для прикладу, до складу армії генерала Макензена увійшов австро-угорський VI корпус генерала Арца, а до 2-ї австрійської армії генерала Бьом-Ермолі був включений німецький «Бескидський корпус» генерала Марвіца. Протистояли «групі Макензена» три російські армії: 8-ма, 3-тя та 11-та.
Першим серйозним успіхом союзників на львівському напрямку був прорив лінії фронту між містами Мостиська та Любачів.
12 червня підрозділи 4-ї армії ерцгерцога Йосифа Фердинанда захопили плацдарм за річкою Сян біля міста Сінява. Вже наступного дня армія генерала Макензена (VI корпус Арца і Пруський гвардійський корпус) прорвали позиції вздовж Яворівського шосе у напрямі села Краківець. Як наслідок росіяни були змушені відступити на другу лінію оборони Мокряни–Краківець–Олешичі.
Але вже 14 червня їхні порядки «провалились» на 50-кілометровій ділянці. Австрійська 12-та піхотна дивізія та Пруський гвардійський корпус прорвали оборону в районі сіл Краківець і Великі Очі, відкриваючи собі дорогу на місто Любачів. У цей час армія генерала Бьом-Ермолі здійснила успішний наступ на Мостиська, після чого зайняла місто Судова Вишня.
Генерал барон Едуард фон Бьом-Ермолі
20 червня армія Бем-Ермолі та праве крило армії Макензена оточили Львів із трьох боків. Вранці 21 червня розпочався масований артилерійський обстріл львівських фортів. Праве крило 11-ї армії та «Бескидський корпус» відкинули росіян до Зашкова. Вони настільки посилили тиск по лінії на схід від Жовкви і Рава Руської, що російська армія у Львові опинилась під загрозою бути відрізаною від північних і північно-східних шляхів комунікацій.
22 червня австро-угорські XIX та IV корпуси (віденський та будапештський) зі складу 2-ї армії Бьом-Ермолі пішли на штурм оборонних фортів довкола Львова. О 4-й годині ранку віденські полки ляндверу №№ 1 та 24 (XIX корпус) захопили форт «Рясна», о 9-й годині форт «Брюховичі» опанували словаки з піхотного полку спільного війська № 34, о 10:30 форт «Скнилів» взяли штурмом підрозділи 29-ї піхотної дивізії з Богемії.
Свідком штурму форту «Рясна» був відомий баварський та німецький письменник Людвіг Ґангофер (Ludwig Albert Ganghofer), який перебував на фронті як військовий репортер. Він пробрався на спостережний пункт артилерії та з близької відстані спостерігав за штурмом російських позицій (Малюнок 2). Свої враження він яскраво описав у часописі.
Звільнення Львова 1915 року/вікіпедія
Таким чином Львів був звільнений від росіян силами німецького «Бескидського корпусу» з півночі та фронтального наступу австро-угорських IV і XІX армійський корпусів.
Джерело:
Дивись.info - новини Львова
https://dyvys.info/2024/06/22/yak-avstro-nimetski-vijska-zvilnyly-lviv/