16 червня 2026 року виповнюється 452 рік від дня страти у Львові Івана Підкови – легендарного козацького ватажка, молдавського господаря та борця проти османського гніту. Його життя, сповнене героїчних подвигів і трагічних подій, стало символом козацької волі та боротьби за свободу.
Іван Підкова, відомий також як Іван Серпяга, Карапет Серпега чи Іоан Вірменин, народився, ймовірно, на Брацлавщині або в Молдавії. Його коріння досі викликають суперечки: одні вважають його братом молдавського господаря Івана III Воде Лютого, страченого турками, інші – вихідцем із вірменської чи угорської родини Баторіїв. Легенди розповідають, що татари викрали його немовлям, але козаки врятували хлопця, і він зростав серед січовиків.
Прізвисько «Підкова» відображало його неймовірну силу: за переказами, він ламав кінські підкови руками. Високий, міцний і харизматичний, Іван швидко став авторитетом серед козаків.
У 1556 році Підкова з’явився на Запорізькій Січі з власним полком. Він брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки, а згодом сам очолював козацькі флотилії. Його загони громили татарські й османські поселення під Очаковом, Кафою та Ґьозловом, послаблюючи Кримське ханство та Османську імперію. Підкова став уособленням козацької відваги й боротьби проти турецької загрози, здобувши повагу не лише козаків, а й молдаван.
У 1577 році Підкова відгукнувся на заклик молдаван, які страждали під владою османського ставленика Петра VI Кульгавого. Претендуючи на трон як можливий спадкоємець Івана III Воде Лютого, він із 1200 козаками на чолі з Яковом Шахом вдерся до Молдавії. 30 листопада 1577 року його військо звільнило Ясси, і Підкову проголосили господарем. Проте правління тривало лише два місяці: Османська імперія, Кримське ханство та трансильванські війська Христофора Баторія змусили його відступити на Поділля.
У Речі Посполитій Підкову чекала зрада. Польський король Стефан Баторій, прагнучи миру з турками, наказав арештувати козацького ватажка. Януш Збаразький заманив Підкову до Варшави під приводом "примирення", де його ув’язнили.
16 червня 1578 року на Ринковій площі Львова, перед натовпом і османськими послами, Підкову стратили. Перед смертю він виголосив промову, звинувативши польську владу в підкоренні туркам і закликавши боротися за віру та свободу. Після страти його поховали в Успенській церкві, але козаки перевезли останки до Канева.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує реалізацію соціальної ініціативи «Візит розради», проводячи виїзні культурно-просвітницькі заходи для підопічних міських територіальних центрів соціального обслуговування Центрального та Заводського районів. Ці зустрічі спрямовані на психологічну підтримку містян, збереження історичної пам'яті та популяризацію наукових знань.
11 червня їхній увазі був запропонований захід з циклу «Знай наших» – інформаційна година «Батько теорії імунітету Ілля Мечников».
Присутні дізналися про українське коріння видатного науковця, лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, його вагомий внесок у світову науку та створення першої в Україні лабораторії з мікробіології.
Краєзнавча лекція «Таємниці Миколаєва», що відбулася 16 червня, була присвячена міським легендам та переказам.
Учасники заходу відкрили для себе маловідомі факти про загадкові миколаївські катакомби, переглянули відеоматеріали, ознайомились дослідників рідного краю, а також обмінялися особистими спогадами й родинними історіями, пов'язаними з минулим міста.
Друзі!
До 145-річчя від дня заснування Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека презентуємо серію біобібліографічних покажчиків «Імениті письменники сучасної України».
Ці науково-довідкові видання висвітлюють життя та творчість сучасних українських літераторів. Основною метою нашої роботи було збирання та систематизація бібліографічної інформації про сучасних українських письменників для допомоги дослідникам, викладачам, студентам і читачам у пошуку літературних джерел.
Серію було започатковано у 2015 році, за цей час вийшло 15 видань.
Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує серію заходів, присвячених 145-річчю з дня заснування, та запрошує усіх шанувальників мистецтва та історії рідного краю на творчу зустріч з миколаївським художником Анатолієм Крутіковим.
Увазі учасників заходу, що відбудеться 18 червня об 11:00, буде представлено серію з 16 графічних робіт митця, присвячених бібліотеці. У своїх роботах художник відобразив особливу атмосферу книгозбірні, її простір та характер, поєднавши художнє бачення з увагою до деталей.
Окремою подією стане презентація набору авторських листівок, створених на основі графічних творів, покликаних зберегти та популяризувати образ бібліотеки як важливого осередку культури, освіти й духовного життя Миколаївщини.
Запрошуємо долучитися до зустрічі та скористуватися унікальною можливістю поспілкуватися з автором і відкрити для себе бібліотеку в новому художньому вимірі!
15 червня, відзначається День захисту людей похилого віку, або як ще його називають Всесвітній день поширення інформації про зловживання відносно літніх людей. Був започаткований резолюцією Генасамблеї ООН у 2011 році.
Людьми похилого віку вважаються особи, яким більше 60 років. У Всесвітній організації охорони здоров’я для них навіть запропонували спеціальну класифікацію: 60-74 років – літні люди, 75-89 – старі люди, більше 90 років – довгожителі.
За прогнозами Організації Об’єднаних Націй, у середині ХХІ століття кількість людей похилого віку складатиме майже 20% від усього населення нашої планети. Найбільше їх буде у країнах, що розвиваються.
У багатьох культурах старших шанують – і це справедливо. Їх досвід, спогади та погляд на життя цінуються за уроки, які можуть засвоїти молоді люди. Але за статистикою, кожна шоста людина похилого віку на Землі зазнає поганого поводження з боку своїх рідних, сусідів та сторонніх людей.
Ми маємо забезпечити, щоб так звані «Золоті роки» старших людей не заплямовувались зневагою.
Те, як суспільство ставиться до своїх людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Шанобливе і соціально відповідальне ставлення до стареньких - запорука і гарантія благополуччя для тих, хто так чи інакше стане на їх місце в наступних роках, не будемо про це забувати!
Тому і був започаткований цей День, аби боротися проти дискримінації щодо літніх людей та показати, що вони є важливою частиною суспільства.
росія завдала одного з наймасштабніших ударів по українській культурі: пошкоджено Національний заповідник Києво-Печерська лавра, Кіностудія Довженка, музеї, мистецькі та освітні заклади.
Унаслідок масованої російської атаки постраждали об’єкти культурної спадщини, інфраструктури та мистецької освіти у Києві, Харкові та Дніпрі. Пошкоджень зазнали об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, пам’ятки національного значення, музеї, культурні інституції та заклади мистецької освіти.
Значних руйнувань зазнала Києво-Печерська лавра. Окрім собору, пошкоджень зазнали розташовані на території Лаври музейні, бібліотечні, освітні та фондові установи.
«Через російський удар по Києво-Печерській лаврі горів Успенський собор – церква, чия історія почалася ще в ХІ столітті. І це на сьогодні один із найбільших російських злочинів проти християнської культури», — прокоментував Президент України Володимир Зеленський.
Серед постраждалих об’єктів також:
-Національна кіностудія імені Олександра Довженка;
-ДП «Укркінохроніка»;
-Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»;
-Національний палац мистецтв «Україна»;
-Харківський художній музей;
-Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого;
-Дніпропетровський будинок органної та камерної музики.
«Сьогоднішня атака має всі ознаки цілеспрямованого удару по українській культурі, пам’яті та ідентичності. Росія прагне випалити нашу пам’ять, нашу історію та свідчення того, ким ми є. Ми документуємо кожен факт руйнування і працюємо разом із міжнародними партнерами для захисту та відновлення нашої культурної спадщини», — зазначила Міністерка культури України Tetyana Berezhna.
Читати далі: росія завдала одного з наймасштабніших ударів по українській культур
«Скільки себе пам’ятаю, стільки зі мною музика і театр».
Анатолій Горчинський
Назву для пропонованої книги «Червону троянду дарую я вам…» дали перші рядки популярної пісні композитора Анатолія Горчинського «Червона троянда», що була написана ще у 1981 році. Видання Петра Гадзи та Михайла Маслія, присвячене життю та творчості цього видатного українського композитора, співака, театрального режисера і поета.
Автори розповідають про родину композитора, його дитинство, роки дорослішання, про умови формування творчого таланту та досягнення митця. Разом із головним героєм читачі зануряться в історію українських театрів Львова, Хмельницького, Рівного, Тернополя, де Анатолій Горчинський працював спочатку режисером, а згодом головним режисером.
Автори видання є палкими шанувальниками творчості Анатолія Горчинського, тому наводять багато маловідомих фактів про митця. Наприклад, пісня «Червона троянда», що стала надзвичайно популярною, була написана у потязі. Ідея народилася під час спілкування композитора із зовсім незнайомою жінкою – сусідкою по купе.
Про різноманітні грані творчості Анатолія Горчинського, співпрацю з ним, історію створення улюблених пісень для української естради на сторінках книги розповідають найвідоміші українські митці, поети, режисери, актори і виконавці.
Запрошуємо до наукової бібліотеки ознайомитись!
#Книжкові_Новинки_МОУНБ #читатимодно #читайукраїнською #люблючитати #Книжкові_Дарунки_МОУНБ #даруй_книгу
15 червня 1775 року за наказом Катерини ІІ російські війська під командуванням генерала Петра Текелі (серба за національністю) зруйнували Запорізьку Січ. Згодом вийшов маніфест імператриці про скасування цього останнього оплоту автономії на Україні, оплоту волі і демократії, національної незалежності і притулку для втікачів з усієї Російської імперії від кріпацтва; місце розвинутої економіки і прогресивних фермерських форм господарювання, вогнища свободолюбства, героїзму, блискучого військового мистецтва.
У наслідку цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про знищення Січі.
Для проведення ліквідації уряд послав на Запорожжя війська у складі 10 піхотних і близько 40 кавалерійських полків на чолі з генералом П. Текелі. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення російсько-турецької війни (1768–1774) роз’їхалась по паланках і зимівниках.
5 травня оточений гарнізон Січі на чолі з кошовим отаманом П. Калнишевським склав зброю.
15 червня скарбницю, клейноди, архів було вивезено до Петербурга (в росії вони перебувають й нині). Частина фортифікаційних споруд та інші будівлі зруйновано, а в Січі та паланкових фортецях розмістилися російські гарнізони.
Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам росії, особливо це стало відчутно під час приготувань до чергової війни з Туреччиною.
14 червня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день донора крові, що був започаткований у 2005 р. згідно рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я з метою привернення уваги до потреби суспільства у безпечній донорській крові та підтримки культури добровільного донорства.
Цей день покликаний нагадати, що кожна крапля донорської крові – це реальний шанс надати необхідну допомогу хворим людям під час складних операцій та забезпечити життєво важливе лікування онкологічних захворювань, важких травм і невідкладних станів. Водночас це нагода висловити щиру вдячність донорам, які своєю небайдужістю, відповідальністю та готовністю допомогти дарують людям шанс на одужання і надію на життя.
Друзі, пропонуємо вам ознайомитися з добіркою цікавих фактів про кров і донорство:
-слово «донор» походить від латинського «donare» – «дарувати»;
-повноцінної заміни донорській крові й досі не існує – її можна отримати лише від людини;
-кістковий мозок виробляє понад 500 млрд клітин крові щодня;
-кров рухається по організму з великою швидкістю, а за добу серце перекачує близько 7-8 тисяч літрів крові, роблячи понад 100 тисяч скорочень;
-одна донація рятує до 3 життів, адже після здачі кров розділяють на компоненти: еритроцити, плазму і тромбоцити, які потім використовують для різних пацієнтів;
-найрідкісніша у світі група крові – Rh-null (резус-нуль), яку називають «золотою кров’ю»: через повну відсутність усіх резус-антигенів вона є надзвичайно цінною та важливою для медицини;
-після здачі крові організм людини досить швидко відновлює плазму – приблизно за 24-48 годин, а еритроцити за 3-4 тижні;
-дуже часто в людей виникає так званий страх крові (гемофобія), що лікується спеціальною терапією.
Долучайтесь до читання!
Гаррієт Бічер-Стоу сьогодні відома не тільки в США, але і у всьому світі через ту тематики, яку піднімала у своїх роботах.
Гаррієт Бічер-Стоу народилася 14 червня 1811 року в Лічфілд (Коннектикут), і виросла в США в релігійній сім'ї - там вона отримала суворе виховання. У зв'язку з тим, що її родина не була заможною, Гаррієт довелося з 13 років трудитися - вона викладала в школі для дівчаток, яку організувала її сестра. Після заміжжя Гаррієт починає писати уривки і маленькі розповіді, оскільки турботи про сім'ю відбирали весь час. Однак її починають друкувати в популярних журналах того часу.
Автор книг, що продаються рекордними тиражами, неодноразово була звинувачена з боку великих плантаторів Америки і власників ферм. Численні рецензії до її робіт говорять про вміле використання прийомів аргументування, вона не залишила ні найменшої лазівки для тих, хто був її противником. Тема використання рабської сили дуже хвилювала письменницю, як сам факт, так і те, яким чином з рабами повидились американці.
У середовищі, де нав'язувалася з дитинства ставлення до темношкірих людей як до речей, неживих предметів, Гаррієт показала зовсім іншу точку зору і описала рабів як живих людей, що мають почуття і власні думки.
Поступово вона починає приділяти все більше часу для своєї письменницької діяльності і незабаром випускає першу книгу, яка зустріла позитивний відгук читача. Тема рабства та нелюдського поводження з рабами торкнулася письменницю коли вона відвідувала родичів в Огайо. Вона побачила в яких страшних умовах доводиться перебувати бідним людям, що їх купують на ринках, розлучаючи цілі сім'ї.
Вихід книги "Хатина дядька Тома" дав своєрідний поштовх до зміни громадської думки та ставлення до темношкірих людей. Вона не побоялася виступити проти великих плантаторів і багатих людей, що було зухвалістю з її боку, однак вона отримала підтримку з боку величезної кількості людей, що розділяли її думку. Хоча сьогодні питання рабства вирішено, кожному буде цікаво і хвилююче дізнатися яким чином будувалися події того часу.
12 червня у відділі документів з питань культури і мистецтв Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася артзустріч у межах проєкту «Майстерня психологічної саморегуляції засобами мистецтва» з циклу заходів «Мистецтво як терапія».
Темою зустрічі став експресіонізм початку ХХ століття, зокрема діяльність художніх об’єднань «Міст» та «Синій вершник». Учасники мали змогу ближче познайомитися з творчістю видатних представників цього мистецького напряму – Ернста Людвіга Кірхнера, Карла Шмідта-Ротлуфа, Еміля Нольде, Франца Марка та Августа Маке.
Лекторка Альбіна Єрмакова розкрила особливості творчого стилю митців, їхнє прагнення передати внутрішній світ людини через колір, форму та емоцію.
Занурення у живопис експресіоністів дало змогу учасникам не лише краще зрозуміти художні пошуки початку ХХ століття, а й гостріше відчути емоційне та психологічне підґрунтя представлених творів.
Особливу увагу було приділено методу «Стратегії візуального мислення», який застосовувала пані Альбіна під час роботи з картинами. Цей метод базується на відкритому обговоренні мистецьких творів, заохочує уважно спостерігати, аналізувати побачене та аргументовано висловлювати власні думки. Водночас він має і терапевтичний потенціал, адже сприяє розвитку уяви, емоційної чутливості та внутрішньої рівноваги.
Зустріч пройшла у теплій та невимушеній атмосфері. Учасники активно долучалися до обговорення, ділилися власними враженнями й відкривали для себе нові грані мистецтва, яке може бути не лише джерелом естетичної насолоди, а й дієвим інструментом самопізнання та психологічної підтримки.
12 червня фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека взяли участь у тренінгу з попередження ризиків від вибухонебезпечних предметів, який провели представники DCA NCA.
Захід був спрямований на підвищення рівня обізнаності щодо ризиків, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами, а також формування навичок безпечної поведінки у разі їх виявлення. Учасники тренінгу отримали інформацію про види вибухонебезпечних предметів, загрози від дронових атак, ознаки небезпечних територій і алгоритми дій у надзвичайних ситуаціях. Під час навчання тренери ознайомили присутніх із правилами мінної безпеки та відповіли на запитання учасників.
Дякуємо представникам Dan Church Aid та Norwegian Church Aid в Україні за корисні поради, які в умовах воєнного часу допомагають зберегти життя та здоров’я.