5 грудня 1994 року було підписано Будапештський меморандум

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 3

5 грудня 1994 року було укладено т.зв. «Будапештський меморандум», який став основою для ядерного роззброєння України, під «безпекові запевнення» без жодного механізму гарантування безпеки підписантами.

Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (англ. Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons) — міжнародна угода, укладена 5 грудня 1994 року між Україною, росією, Великою Британією та США про гарантії Україні у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу. Того самого дня Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Одночасно були підписані аналогічні меморандуми щодо гарантій безпеки Білорусі та Казахстану. Ці дві країни приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї дещо раніше.

Підписантом від США був президент Клінтон, представник Демократичної партії, члени якої завжди докладалися до максимального роззброєння України, а також накладали обмеження на постачання зброї до нашої країни.

Також до угоди приєдналася Франція і Китай із застереженнями.

Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія зобов'язалися:

— поважати незалежність, суверенітет та кордони України;

— утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;

— утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги;

— вимагати негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;

— не застосовувати ядерну зброю як проти України так і проти інших держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників;

— проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.

Текст меморандуму (скорочено)

…Вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручи до уваги зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу, відзначаючи зміни в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

2. …підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

3. …підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримувати будь-які переваги.

4. …підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

5. …підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.

6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.

Цей меморандум набуває чинності з моменту підписання. Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами.

м. Будапешт, 5 грудня 1994

(підписи) Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон

Розбіжності в розумінні змісту та значення

Через те, що в англійському та українському текстах меморандуму існує різниця: тоді як в українському варіанті назва звучить як «Меморандум про гарантії безпеки…», в англійському — «Memorandum on Security Assurances» (тобто «безпекові запевнення»), а «запевнення» не несе конкретного змісту, то Будапештський меморандум не має жодного механізму гарантування безпеки.

З іншого боку, документ містить вислів «Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами». Підписи президента США і прем'єр-міністра Великої Британії стоять не лише під англійським текстом, а й українським та російським, де записано відповідно «гарантії» та «гарантии».

«Коли ми вже виробили остаточний текст, виникло питання щодо «запевнень» («assurances») чи «гарантій» («guarantees»). Ми наполягали на тому, що мають бути «гарантії». Врешті-решт погодилися, що в англійському тексті будуть «запевнення», а в українському й російському — «гарантії». Беручи до уваги фразу в кінці меморандуму, що текст складений у чотирьох примірниках і всі вони автентичні, ми можемо говорити про те, що наш варіант із використанням слова «гарантії» юридично правильний» — згадував Борис Тарасюк, заступник Міністра закордонних справ України (1992–1994).

Українська сторона розглядала варіант вимоги термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму, під час конфлікту щодо острова Тузла (2003) та першої україно-російської «газової війни» (2006).

20 лютого 2014 року Росія почала анексію Криму. Наступними днями російські війська і спецназ почали наступ у Криму. 1 березня 2014 року президент російської федерації владімір путін на тлі «Кримської кризи» отримав у Ради Федерації (верхньої палати парламенту) дозвіл на введення російських окупаційних військ до України, обґрунтувавши це «екстраординарною ситуацією, що склалася в Україні, загрозою життю громадян російської федерації, наших земляків, особового складу військового контингенту збройних сил російської федерації».

Український парламент попросив підписантів Меморандуму підтвердити свою прихильність принципам, закріпленим у політичній угоді, та провести консультації з Україною для зменшення напруженості. 2 березня 2014 року Верховна Рада України на закритому засіданні ухвалила звернення до парламентів держав-гарантів безпеки України згідно з Будапештським меморандумом і до міжнародних організацій.

Вже 5 березня США ініціювали проведення в Парижі консультації з країнами-учасницями Будапештського меморандуму. На зустріч з'явилися держсекретар США Джон Керрі, міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг, в.о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця, але не представник держави-агресора росії. Пізніше російська федерація відмовилася від таких консультацій.

В свою чергу тодішній президент США, представник Демократичної партії Барак Обама, не лише не став на захист територіальної цілісності України, але й наклав обмеження на постачання зброї для оборони від російської агресії, і разом зі своїм тодішнім Віце-Президентом Джо Байденом тиснули на Київ, щоб українці не чинили спротиву окупації Криму. Обмеження накладені демократом Обамою на постачання зброї в Україну, були зняті вже наступним Президентом США, республіканцем Трампом, у 2017 році.

Побачивши як «гарантери», перш за все президент США від Демократичної партії Обама здає Україну, після фіктивного «референдуму» 16 березня 2014, проведеного в Криму та Севастополі всупереч українському законодавству, росія розпочала офіційний процес прийняття Криму до свого складу. Цей процес увінчався підписанням договору «про прийняття до російської федерації Республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб'єктів», що був ратифікований Державною думою росії 21 березня 2014 року, а 11 квітня 2014 Крим і Севастополь були включені до переліку суб'єктів рф у конституції росії.

Після анексії Криму росією, США, Канада, Велика Британія разом з іншими країнами заявили, що участь росії є порушенням її зобов'язань перед Україною відповідно до Будапештського меморандуму. Але ніяких дій на захист територіальної цілісності України «підписанти» меморандуму не вчинили.

27 листопада 2018 року МЗС України ще раз звернулося до країн-підписантів Будапештського меморандуму з вимогою провести термінові консультації для забезпечення повного дотримання зобов'язань та негайного припинення агресії рф проти України.

Офіційна позиція США, підтверджена під час кризи 2022 року: росія порушила свої зобов'язання щодо Будапештського меморандуму, в рамках якого вона, зокрема, зобов'язалася «поважати незалежність та суверенітет та існуючі кордони України» та «утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України».

21 лютого 2022 року МЗС України направило державам-членам Ради безпеки ООН запит на основі Будапештського меморандуму з вимогою негайного проведення консультацій.

Міністр Дмитро Кулеба роз'яснив позицію держави в тому сенсі, що відмова Росії не має бути підставою для непроведення консультацій [як раніше]. «Ці гарантії безпеки надавалися Україні в 1994 році не від групи країн, а кожною країною індивідуально, і ці гарантії були об'єднані в одному документі».

Після початку широкомасштабного російського вторгнення колишній американський посол в Україні Стівен Пайфер висловив думку, що Америка фактично виконує зобов'язання зі свого боку, але дії москви позбавили договір майбутнього і показують потребу військових гарантій безпеки для України.

У підсумку «Будапештський меморандум» залишився нікчемною угодою, не вартою паперу на якому його складено.

Уроки Будапештського меморандуму: чому нас має навчити ця історія:

-Політичні гарантії недостатні для забезпечення безпеки. Український досвід показує, що навіть документ, підписаний провідними державами світу, не може захистити від агресії, якщо він не має юридичної сили. Тож на майбутнє слід активно пропрацьовувати подібні міжнародні угоди, прописуючи їхню обов’язковість до виконання.

-Необхідність сильного військового потенціалу. Відмова від ядерної зброї залишила Україну без суттєвого стримувального чинника, що зробило її вразливою перед зовнішньою агресією. Дискусії про те, чи варто було віддавати це озброєння, чи ні, тривають досі. Але факт залишається фактом: третій за потужністю ядерний арсенал був втрачений, а Росія неодноразово порушила меморандум і з гаранта безпеки стала стороною-агресоркою.

-Потреба в реальних союзах. На відміну від країн НАТО, які отримують реальні гарантії безпеки через колективну оборону (стаття 5 Північноатлантичного договору), Україна залишилася поза такими альянсами. В цьому контексті нам у майбутньому потрібні реальні безпекові угоди, договори про спільну оборону, тощо.

-Міжнародне право не завжди працює. Історія Будапештського меморандуму демонструє, що механізми міжнародного права часто є безсилими перед амбіціями авторитарних держав. На жаль, це просто факт, який необхідно зрозуміти.

Джерело:

Національно-патріотичне виховання