Рабіндранат Тагор (1861-1941) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 160

Індійський (бенгальський) поет, прозаїк, драматург Рабіндранат Тагор (1861-1941) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року.

Рабіндранат Тагор став першим представником з країн Азії, який отримав Нобелівську премію. Його авторству належить кілька тисяч пісень у народному стилі, а вірш «Душа народу» (1911) став національним гімном Індії, пісня «Моя золота Бенгалія» – національним гімном Республіки Бангладеш.

Тагор навчався у Східній семінарії у Калькутті, в педагогічному училищі та Бенгальській академії, де вивчав історію і культуру.

У 1878 р. була опублікована перша епічна поема Р. Тагора «Історія поета». У 1882 та 1883 рр. в Калькутті виходять його перші оригінальні поетичні збірки «Вечірні пісні» та «Вранішні пісні».

Р. Тагор боровся за відродження національної культури і народної освіти. Він продав своє авторське право на видання творів й відкрив у Шантінікетоні, що поблизу Калькутти школу, де особисто викладав.

Тагор був редактором журналу «Шадхона» («Осягнення життя»), де опублікував більшість своїх художніх творів, статті на актуальні суспільно-політичні та літературні теми.

Письменник пробував свої сили і як романіст – відомим є його роман «Гора» (1907-1910).

У 1912 p. у Лондоні Тагор переклав свої вірші англійською. У 1912 р. вийшла його книга «Жертовні пісні» з передмовою ірландського поета і драматурга, майбутнього лауреата Нобелівської премії Вільяма Батлера Єйтса. З того часу слава Р. Тагора стала всесвітньою.

Р. Тагор отримав Нобелівську премію з літератури в 1913 р. «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу».

У 68 років Р. Тагор почав писати картини, які виставляли у кращих галереях світу.

Українською мовою твори Тагора перекдалали Микола Бажан, Василь Мисик, Дмитро Паламарчук. Пропонуємо вам деякі з них.

***

Хто ти, читальнику, що за сто літ від сьогодні читаєш вірші мої?

Я не можу послати тобі жодної квітки з цього весняного багатства,

жодної стрічки золота з отих он хмарин.

Відчини свої двері й подивись навколо.

Зі свого квітучого саду назбирай запахущих споминів про квіти,

що зникли століття тому.

В радості серця твого хай тобі вчується радість, що жила й співала одного весняного ранку, посилаючи веселий свій голос на століття вперед.

(З бенгалі переклав Василь Мисик)

Приніс із дому я блимливий каганець

І кликав: «Підійдіть сюди з дороги, діти!»

Казав їм: «Смерклося. Дня настає кінець.

Отож для молитов ідіть збирати квіти, –

Мій тихий каганець осяє вам путі».

Але нічні путі лишились в темноті,

І млою, як раніш, був шлях дітей сповитий, –

Додому я вернувсь і з тої вже пори

Не ходжу з каганцем нічні путі світити.

Кажу: «О світло, ти тепер в мені гори, –

У пил доріг жбурнув я каганець розбитий».

(З бенгалі переклав Микола Бажан)

Більше поезії та прози Рабіндраната Тагора ви знайдете у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

Фото з сайту: https://interesnyefakty.org/

#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською

#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо